Концепція

Це ознака самої людини, це стала, це спосіб рухатися і бути ніде. Людина не уявляє, як потрапити кудись не минувши коридору. Вийшов до нього – ти ще дома, увійшов – ти вже дома.

Взуття, килимок, лижі, парасоля, кришка унітазу…

Не можна жити на землі і не ходити коридорами. Роздивлятися в них зазвичай немає чого, це сама нудна частина “НАС”.Та куди ще дивитися, як ти весь час ним мандруєш? Навіть, якщо навмисно його уникати як місця на плані, або не городити стіни, все одно людина створить його просто зупиняючись, коли заходить в дім… та будь-куди.

Місце взутися, місце роздягтися.

Дзеркало, полотно, бички, ключі, двері в туалет та душ...

Інколи здається, що зникнувши з цього світу, ти зникнеш з усюди, але де гарантія, що ти не опинишся в черговому коридорі? Коридорами можна вимірювати час, ними можна вимірювати простір, можна – людей, можна – оселі, можна культуру, можна цивілізацію. Тут немає чого затримуватися, тут немає чого робити. Треба обирати куди, де я?

Шпалери, телефон, пусті пляшки, вішалка, таргани...

Це добре чи погано, коли не можна уникнути коридорів? Неправильне запитання. Це добре чи погано, що людина себе майже не усвідомлює? Коридор – це відповідь на питання і найкраще місце себе про це запитати. Тут буває затишно, але головне правило – йти.

План евакуації, тамбур, лабіринт, шлюз, гільйотина, світило...